Як проходить легалізація азартних ігор в Україні

Детальніше
Кількість виданих ліцензій:
40
Сума надходжень до бюджету:
1700 млн
грн

«Дівчата, це крутіше, ніж секс». Інтерв'ю з киянкою, яка регулярно грає в онлайн-казино

9 листопада 2021, 21:21

32-річна Ірина, мати двох дітей, дружина відомого бізнесмена, що й сама робить перші кроки в бізнесі, розповідає НВ Азарт, чому полюбила онлайн-казино і наскільки змінилося її життя після легалізації азартних ігор в Україні.

Ірина (прізвище вона попросила не публікувати) виявилася однією з активних читачок розділу з моменту його запуску на початку року. І з задоволенням відгукнулася на пропозицію про інтерв'ю, коли редакція НВ Азарт вирішила зробити матеріал про жінок-гемблерок в Україні.

Відео дня

Нас цікавило, чи правда, що дівчата грають лише на гроші своїх чоловіків (дещо сексистське питання, але такий стереотип дуже поширений, і нам хотілося з ним покінчити).

А чи правда, що жінки загалом азартніші за чоловіків? Як уникнути розвитку гральної залежності? Чи насправді азартні ігри — це розвага для небідних людей? І нарешті, наскільки гендерно-стереотипними є сучасні онлайн-казино (чим їм часто дорікають у наші дні).

— Ірино, ти давно граєш в онлайн-казино?

— Почала грати під час першої вагітності. Просто було нудно. Знайшла у App Store якесь фейкове казино, навіть не на реальні гроші. Стало цікаво. Мене із самого дитинства аж трепет пробирав у кіно в сценах, коли хтось грає в казино, крутиться рулетка. Особливо любила фільми про Джеймса Бонда.

Пограла трохи в це фейкове казино — і захотілося чогось гострішого.

Чоловік знайшов і встановив мені якусь програму, де можна було грати на реальні гроші. Закинув мені на рахунок $100. Я їх програла за 15 хвилин. Ми обоє посміялися і забули про це.

— Це ж було якесь іноземне казино?

— Так, українських тоді ще не було. Це було якесь узагалі невідоме казино. Я тоді на цьому не зналася.

— І скоро ти повернулася до гри?

— Народилася дочка, я сиділа з нею вдома, нудьгувала. Напевно, через півроку я знову зайшла в цю програму, але вона вже не працювала.

Так часто буває з піратськими казино. Сьогодні є, завтра немає.

Довелося шукати інших варіантів.

Я потім іще два роки епізодично грала в різні ігри, переважно на смартфоні, хоча кілька разів починала грати в якихось піратських казино, у які треба заходити через браузер.

Чоловік потім підрахував ін у мене скрупульозно веде бухгалтерію), що я за весь декрет ін у мене розтягнувся на двох дітей) програла близько $3000.

— А виграла скільки?

— Та ніскільки [сміється — ред.], було кілька виграшів, але я потім усе знову програвала.

— Це тебе не відлякало від гри?

— Не надто. Було весело, і це найголовніше.

— Ну, і які враження від піратських казино?

— Це жах.

Більшість із них регулярно закриваються або переїжджають на інші адреси. А коли щось виграєш — шанси вивести виграш назад на картку близькі до нуля, і в піратських казино процедури якісь складні, та й українські банки теж не тішать. Наші банківські картки не приймають платежів із-за кордону.

А ще в піратських казино багато глюків, зависань, якоїсь тяганини. Це дуже дратує.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Тому в ту епоху я здебільшого розважалася тим, що пробувала нові та нові казино. Шукала те, яке таки пристойно працюватиме.

— Так і не знайшла?

— Зрештою, я грала у досить-таки легальному міжнародному казино за допомогою британської банківської картки, яку якимось чином роздобув мій чоловік.

На неї навіть виграш можна було вивести. Щоправда, було не зовсім зрозуміло, як звідти перевести гроші в Україну. Але це було не дуже важливо, бо виграші були малі. І я відразу їх знову програвала [сміється — ред.].

— А згодом в Україні легалізували азартні ігри?

— Так!

Якось чоловік розповів мені про це. І ми з подружками стали відчайдушно чекати, коли відкриються українські онлайн-казино.

— З подругами?

— Так, на той час я вже з’ясувала, що мені веселіше грати з подругами. Ми збиралися у мене на кухні вечорами, пили вино чи віскі. І по черзі крутили слоти.

— Чоловіки рідко грають колективно. Як гадаєш, чому жінки грають разом?

— Ну, жінки загалом соціальніші.

Подруги діляться одна з одною майже всіма деталями свого життя. Та й дуже люблять разом проводити час.

— А як ділити виграш, якщо ви граєте разом? Ви не сваритеся через це?

— Ні. По-перше, у нас немає аж таких великих виграшів, аби було що ділити [сміється — ред.].

По-друге, можна заздалегідь домовитися, що якщо ми внесли депозит на рахунок у рівних частинах, то й виграш ділиться потім порівну.

— Отже, ви дочекалися легалізації, і що було далі?

— Було дуже важко дочекатися, поки почали відкривати легальні онлайн-казино. Вони якось довго з цим тягли. Зали вже якісь відкрили, а онлайн іще не працював.

— А в зали не ходиш?

— Ні, наживо грати мені якось не цікаво. Це якийсь дуже інтимний для мене процес. Точніше, для нас із подругами.

— Але потім легальні онлайн-казино відкрилися і ти почала грати в них?

— Так, причому одразу у двох — Slots City та First.

— А навіщо грати одразу у двох казино?

— Почасти для мене це пов’язано з забобонами. Я намагаюся грати через день в іншому казино.

А ще одна причина — там таки трохи різні набори слотів. Деякі є лише в одному казино, інші лише в другому.

— У необізнаної людини може скластися враження, що слоти відрізняються лише картинками, чи це не так?

— Насправді це не так. Слоти бувають дуже різними за механікою, за своєю поведінкою. Та й емоційно теж.

Ми з дівчатами любимо пограти у фрукти-квіточки, але десь за північ, коли винце вже " заграло", можна переключитися і на скандинавських богів [сміється — ред.].

Якось моя подруга в мене на кухні так голосно закричала: «Дівчата, це крутіше, ніж секс», що розбудила і мого чоловіка та дітей. Це вона виграла велику суму в одному слоті з єгипетськими фараонами. Тепер ми завжди переходимо до нього, коли засиджуємось до ранку.

— Чим легальні онлайн-казино відрізняються від тих піратських, де ти грала раніше?

— Є певне відчуття, що тебе обслуговують за найвищим розрядом.

Типу як ти заїхала своєю машиною на нормальне СТО з Wi-Fi і кімнатою очікування з кавою і телевізором. А не в гаражі до дяді Васі.

Можна відразу зареєструвати свою банківську картку. Заводити з неї гроші в казино. Скільки завгодно разів.

Мені подобається закидати невеликі суми — по 500, по 1000 грн. Якщо програєш, потім треба знову закинути гроші, щоб грати далі. Це дещо протверезить.

Я вже кілька разів виводила виграші на свою картку. Зазвичай це відбувається мало не за 5−10 хвилин.

— Великі виграші?

— Як не дивно, але так. У піратських казино я майже завжди програвала. А якщо був виграш хоча б $200 — це здавалося дивом.

У цих казино [легальних українських онлайн-казино — ред.] я вже кілька разів вигравала по 10−15 тис. грн.

Моя подруга минулого місяця в залі очікування аеропорту Бориспіль «покручувала» спіни в одному з наших казино на смартфоні й виграла понад 100 тис. грн. Ставка в неї була лише 26 грн у цьому спіні. Круто ж? І вона спокійно забрала гроші. Тут же на картку. Саме у відпустці їй знадобилися.

— Ну, ось ти виграла 15 тис. грн, що далі? Ти виводиш їх на картку?

— Так, я кілька разів так робила. Водила чоловіка в дорогий японський ресторан, у винагороду за те, що він підтримував мій гемблінг, поки я сиділа в декреті [сміється — ред.].

— Зараз ти граєш на свої гроші?

— Так, маю вже другий рік свій невеликий бізнес. Я сама заробляю на свої «хотілки».

— Як чоловік ставиться до твого захоплення? Чи він також грає?

— Ні, він пробував грати, але йому було нудно. Він іноді на відпочинку з друзями грає в реальний покер. У сенсі — за столом, із сигарами та віскі. Усе як годиться.

А в онлайн-казино йому не цікаво грати.

Але мені він не заважає грати.

Щоправда, коли я сказала йому, що даватиму інтерв'ю для НВ Азарт, він попросив мене не називати прізвище.

— Чому? Соромиться дружини-гемблерки?

— Ні [сміється — ред.].

Але в нашому суспільстві стільки забобонів, стільки заздрісників. Та й просто нерозумних людей.

Вони бачать у тебе новий iPhone або, наприклад, Lexus, хай і в попередньому кузові, й одразу роблять якісь свої висновки.

Не тільки про твої гроші, а й про тебе особисто. Це неприємно.

Особливо якщо ти займаєшся бізнесом.

Напевно, йому просто не хочеться, аби хтось знав, що його дружина не до церкви ходить щовечора, а до казино [сміється — ред.]. Дехто не зрозуміє. Навіть якщо їм пояснити, що його дружина там якісь копійки програє, а не спускає цілі статки.

— Ти ставиш собі якийсь ліміт на суми, які можеш витратити на онлайн-казино?

— Так. Це обов’язкова умова для нормальної гри. Інакше легко втратити контроль.

— І які ліміти, як не секрет?

— Коли граю сама, намагаюся не програти більше ніж 500−1000 грн за вечір.

Коли сідаємо грати з подружками, утрьох, то закидаємо на рахунок кілька тисяч грн.

Іноді подвоїмо, якщо трохи розслабимося [сміється — ред.].

— Бувало таке, що ти захоплювалася і програвала велику суму, про яку потім шкодувала?

— Ні, ніколи.

Я думаю, що таке може статися тільки якщо ти реально ставишся до казино, як до способу виграти гроші.

— Поясни, що ти маєш на увазі?

— Коли ти просто крутиш слоти або граєш із ботом у блекджек, аби повеселитися, ти не сприймаєш це як спосіб «підняти бабло».

Тому тут досить легко зупинитися і сказати собі: «стоп, ти вже програла свою тисячу». Я називаю це здоровим азартом — коли гра заради задоволення.

А от якщо ти от розраховуєш виграти велику суму, то тоді тебе може захопити нездоровий азарт.

Але зі мною такого немає.

— А не боїшся, що це колись таки станеться?

— Ні. Це лише гра.

Я заробляю на життя за допомогою свого бізнесу. Мій чоловік теж. Для нас ці гроші не суттєві.

Я днями заїжджала на шиномонтаж — «перевзутися» на зимову гуму. Довелося балансувати колеса та залагоджувати прокол на двох шинах. Це коштувало кілька тисяч гривень. І це банальна річ, навіть не серйозний ремонт якийсь.

Порівняно з цим гра в онлайн-казино — невинні витівки.

— Але загалом онлайн-казино — це розвага для небідних людей?

— Гадаю, не обов’язково заможних. Але те, що це не для бідних, — факт.

— Ти зустрічала людей із гральною залежністю?

— Ні, жодного разу.

— Як ти ставишся до поширеного побоювання про те, що легалізація азартних ігор призведе до того, що людей із гральною залежністю побільшає?

— Я впевнена, що це нісенітниця.

— Чому?

— Якщо в тебе схильність до гральної залежності — тебе «роздягнуть» до нитки і в безіменному «комп’ютерному клубі» біля найближчого метро.

А якщо в тебе немає такої схильності, то ти можеш спокійно грати вдома хоч щовечора. І нічого з тобою не станеться.

— Побутує думка, що азартна індустрія — просто розсадник сексизму, що там усе збудовано навколо гравців-чоловіків й орієнтовано на них. Це правда?

— Ну, якщо подивитися на рекламу більшості казино, то, напевно, так. Зазвичай сидить розфуфирений мужик, із сигарою і «пресом бабла», а десь у нього з-за плеча виглядає напіводягнена красуня. Мовляв, ти давай вигравай більше — і тобі сьогодні обломиться [сміється — ред.].

Я загалом уважаю себе феміністкою, і мене таке зачіпає.

Але в онлайн-казино як клієнтка цього не відчуваю.

Ні слоти, ні якісь інші ігри не можна назвати гендерно-орієнтованими здебільшого. Ну, тобто, зустрічаються слоти з напівголими дівчатами, але є і слоти, де красуються мужики з оголеними торсами.

Але загалом на сайтах онлайн-казино жодної орієнтованості на стать гравців я не помічаю.

Я чула про те, що в лайв-кімнатах часто гарні дівчата-круп'є, але сама не перевіряла, я не граю в покер або серйозні картярські ігри.

— Що ти можеш порадити гемблерам-початківцям?

— На мою думку, порада може бути лише одна. І дуже проста. Потрібно ставитися до цього як до веселої розваги, не більше того.

Не потрібно намагатися виграти, не потрібно читати будь-які сайти з безглуздими теоріями «яквиграти».

— Ти хочеш сказати, що не можна навчитися вигравати в казино? Дізнатися якісь трюки, щоби підвищити шанси на виграш?

— Звісно, ні!

Це все чистий фарт. Можна всю ніч грати й лише програвати. А можна відкрити браузер і на першому ж спіні «підняти»кілька тисяч.

Немає тут жодних премудростей. Потрібно просто розраховувати на удачу. Іноді вона приходить, інколи ж ні. Потрібно просто отримувати задоволення від процесу.

— Навіть коли програєш?

— Навіть коли програєш [сміється — ред.].

Якщо ви гратимете тільки на ті гроші, яких не шкода, то програш не сприйматимете як програш.

Ну от по суті, пішла я із сім'єю в кіно, перед сеансом пообідали, у зал брали із собою попкорн, після сеансу у кафешці пили чай із тортиками.

У сьогоднішньому Києві це задоволення обійшлося, наприклад, у кілька тисяч гривень. Витратила їх і забула. Зате вечір удався.

Ось так потрібно ставитись і до вечора гри в казино. Витратила, повеселилася й забула.

— Що б ти зробила, якби тобі вдалося виграти справді велику суму?

— Велику — це яку?

— Ну, наприклад, мільйон гривень чи кілька мільйонів.

— Хіба це справді велика сума? [сміється — ред.]

Ну гаразд, я вклалася б у бізнес. До того ж я відкладаю дітям на навчання за кордоном. Буде весело колись сказати їм: «дивіться, ви вчитиметеся в Сорбонні, бо ваша мамуся колись вдало крутанула «фруктики» під просеко.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як заклик до участі в азартних іграх будь-якого роду. НВ не несе відповідальність за фінансові збитки, яких читач може зазнати, відвідуючи казино та ігрові зали або беручи участь в азартних іграх онлайн. Знайте межі своїх фінансових можливостей і грайте відповідально. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність.

НВ закликає до відповідального гемблінгу виключно в гральних закладах, які отримали ліцензію для законної діяльності на території України. НВ також нагадує, що азартні ігри для тих, кому немає 21 року, заборонені законами України.

Показати ще новини
Радіо NV
X